Жабеня в Колодязі

Жила-була у глибокому колодязі, серед великого лісу, маленька жабка. Це було його улюблене місце — прохолодна вода, веселий стрибок та гра з друзями-крабами і рибками. Він думав, що її життя — найкраще на світі, адже навколо був лише цей затишний колодязь, і він був тут господарем.

Але одного сонячного дня в ліс прийшла велика черепаха. Вона подорожувала здалеку — з величезного Східного моря, яке було таким глибоким і повним чудес, що навіть важко було уявити.

Черепаха почула веселі звуки і заглянула в колодязь. Жабка побачила її і вигукнуло:

— Привіт, друже! Моє життя тут, у колодязі, чудове! Я стрибаю, плаваю і граюся цілими днями. Тут я — головна! Чому б тобі не спуститися й не погратися разом зі мною?

Черепаха здивувалася й захотіла спробувати, але колодязь був дуже малий для неї. Вона намагалася, але застрягла! Тоді черепаха відступила і почала розповідати жабці про свій дім — величезне Східне море.

— Мій дім настільки великий, що не можна побачити його кінця! — сказала черепаха. — У ньому глибина така, що ніхто й не знає, де його дно. Хвилі вищі за найвищі дерева в лісі! У морі живуть найрізноманітніші істоти — яскраві, кольорові та дивовижні. А якщо дощ іде роками або не йде зовсім, море все одно залишається незмінним.

Жабка слухала, широко розплющивши очі. Вперше вона зрозуміла, що за межами її маленького колодязя існує великий і незвіданий світ! Вона намагалася уявити собі величезні хвилі, глибоке море і всі ті дивовижні істоти, про які розповідала черепаха.

Коли черепаха вирушила далі у свою подорож, жабка залишилася на краю колодязя. Тепер вона точно знала, що, хоча її дім був затишний і рідний, існує набагато більший і красивіший світ, який чекає на неї.

Тому, після довгих роздумів, маленька жабка вирішила, що саме час залишити свій колодязь і вирушити у подорож. Великий і дивовижний світ чекав на неї, сповнений неймовірних пригод і чудес!